Стаття 16. Працевлаштування трудового мігранта в державі перебування

1. Працевлаштування трудового мігранта в державі перебування може здійснюватися:

1) органами виконавчої влади відповідно до укладених міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суб’єктом господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном на підставі ліцензії, виданої відповідно до закону;

3) трудовим мігрантом самостійно.

2. У разі працевлаштування органами виконавчої влади відповідно до укладених міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або суб’єктом господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном на підставі ліцензії, виданої відповідно до закону, трудовому мігранту перед від’їздом до держави перебування стороною, що сприяє працевлаштуванню, видається проект трудового договору (контракту), завірений іноземним роботодавцем.

Проект трудового договору (контракту) викладається українською мовою та однією чи більше мовами, що використовуються в державі перебування, і містить зобов’язання, які бере на себе іноземний роботодавець, зокрема щодо:

1) умов праці (у тому числі щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці), оплати праці (у тому числі щодо розміру гарантованої заробітної плати), відрахувань із заробітної плати;

2) тривалості робочого часу і часу відпочинку, строку дії трудового договору (контракту) та умов його розірвання;

3) надання соціальної та медичної допомоги, здійснення соціального страхування;

4) відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю внаслідок нещасного випадку на виробництві або тимчасової непрацездатності;

5) репатріації трудового мігранта.

Ст 16 ЗУ Про зовнішню трудову міграцію зі змінами 2021 рік №761-VIII від 05.11.2015, редакція від 27.12.2019