Стаття 39. Відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю
Посадові особи та громадяни, винні у:
розголошенні державної таємниці;
втраті документів та інших матеріальних носіїв секретної інформації;
недодержанні встановленого законодавством порядку передачі державної таємниці іншій державі чи міжнародній організації;
засекречуванні інформації, зазначеної у частинах третій і четвертій статті 8 цього Закону ;
навмисному невіднесенні до державної таємниці інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам національної безпеки України, а також необгрунтованому заниженні ступеня секретності або необгрунтованому розсекречуванні секретної інформації;
безпідставному засекречуванні інформації, у тому числі з порушенням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" ;
наданні грифа секретності матеріальним носіям інформації, яка не становить державної таємниці, або ненаданні грифа секретності матеріальним носіям інформації, що становить державну таємницю, а також безпідставному скасуванні чи зниженні грифа секретності матеріальних носіїв секретної інформації;
порушенні встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці;
порушенні встановленого законодавством режиму секретності та невиконанні обов'язків щодо збереження державної таємниці;
невжитті заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпеченні контролю за охороною державної таємниці;
провадженні діяльності, пов'язаної з державною таємницею, без одержання в установленому порядку спеціального дозволу на провадження такої діяльності, а також розміщенні державних замовлень на виконання робіт, доведенні мобілізаційних завдань, пов'язаних з державною таємницею, в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, яким не надано спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею;
недодержанні вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці під час здійснення міжнародного співробітництва, прийому іноземних делегацій, груп, окремих іноземців та осіб без громадянства і проведення роботи з ними;
невиконанні норм і вимог технічного захисту секретної інформації, внаслідок чого виникає реальна загроза порушення цілісності цієї інформації або просочення її технічними каналами, -
несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Президент України
Л.КРАВЧУК
м. Київ
21 січня 1994 року
№ 3855-XII
Ст 39 ЗУ Про державну таємницю зі змінами 2021 рік №3855-XII від 21.01.1994, редакція від 24.10.2020
Iнші статті
- Стаття 33. Обмеження, пов'язані з державною таємницею, щодо перебування і діяльності в Україні іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, а також розташування та переміщення об'єктів і технічних засобів, що їм належать
- Стаття 31. Обмеження на оприлюднення секретної інформації
- Стаття 21. Режимно-секретні органи
- Стаття 15. Засекречування та розсекречування матеріальних носіїв інформації
- Стаття 5. Компетенція державних органів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у сфері охорони державної таємниці
- Стаття 4. Державна політика щодо державної таємниці
- Стаття 16. Строк засекречування матеріальних носіїв інформації
- Стаття 6. Реалізація прав на секретну інформацію та її матеріальні носії
- Стаття 13. Строк дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці
- Стаття 27. Доступ громадян до державної таємниці
- Стаття 8. Інформація, що може бути віднесена до державної таємниці
- Стаття 35. Технічний та криптографічний захисти секретної інформації
- Стаття 29. Обмеження прав у зв'язку з допуском та доступом до державної таємниці
- Стаття 32. Обмеження щодо передачі державної таємниці іноземній державі чи міжнародній організації
- Стаття 7. Фінансування витрат на здійснення діяльності, пов'язаної з державною таємницею