Стаття 79. Земельна ділянка як об'єкт права власності
1. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
2. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.
3. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Ст 79 ЗКУ зі змінами 2021 рік (Земельний кодекс України, ЗК України) №2768-III від 25.10.2001, редакція від 27.05.2021
Iнші статті
- Стаття 104. Попередження шкідливого впливу на сусідню земельну ділянку
- Стаття 126. Оформлення речових прав на земельну ділянку
- Стаття 152. Способи захисту прав на земельні ділянки
- Стаття 102-1. Підстави набуття і зміст права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови
- Стаття 98. Зміст права земельного сервітуту
- Стаття 50. Визначення земель рекреаційного призначення
- Стаття 9. Повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин
- Стаття 207. Умови відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- Стаття 77. Землі оборони
- Стаття 80. Суб'єкти права власності на землю
- Стаття 65. Визначення земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення
- Стаття 183. Завдання землеустрою
- Стаття 46-1. Обмеження у використанні земель територій та об’єктів природно-заповідного фонду
- Стаття 119. Набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність)
- Стаття 211. Відповідальність за порушення земельного законодавства