Стаття 96-1. Спеціальна конфіскація

1. Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150 , статтею 154 , частинами другою і третьою статті 159-1 , частиною першою статті 190 , статтею 192 , частиною першою статей 204 , 209-1 , 210 , частинами першою і другою статей 212 , 212-1 , частиною першою статей 222 , 229 , 239-1 , 239-2 , частиною другою статті 244 , частиною першою статей 248 , 249 , частинами першою і другою статті 300 , частиною першою статей 301 , 302 , 310 , 311 , 313 , 318 , 319 , 362 , статтею 363 , частиною першою статей 363-1 , 364-1 , 365-2 цього Кодексу .

2. Спеціальна конфіскація застосовується на підставі:

1) обвинувального вироку суду;

2) ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

3) ухвали суду про застосування примусових заходів медичного характеру;

4) ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру.

3. У випадках, коли об’єктом спеціальної конфіскації є майно, вилучене з цивільного обороту, вона може бути застосована на підставі:

1) ухвали суду про закриття кримінального провадження з інших підстав, аніж звільнення особи від кримінальної відповідальності;

2) ухвали суду, постановленої в порядку частини дев’ятої статті 100 Кримінального процесуального кодексу України , за клопотанням слідчого чи прокурора, якщо кримінальне провадження закривається ними.

Ст 96-1 ККУ зі змінами 2021 рік (Кримінальний кодекс України, КК України) №2341-III від 05.04.2001, редакція від 23.04.2021